Як ви поєднуєте роботу і материнство без відчуття провини?
Як ви поєднуєте роботу і материнство без відчуття провини?
Вийшла на роботу після декрету чотири місяці тому і досі не можу позбутись відчуття, що зраджую свою дитину. Вранці, залишаючи сина з бабусею, бачу його очі і весь день не можу зосередитись на роботі — думаю, чи не плаче він, чи поїв, чи добре себе почуває. Ввечері повертаюсь додому вимотана, а там ще треба бути хорошою мамою, дружиною, господинею — і на все це просто немає сил. Читала про "синдром працюючої мами" — здається, це точно про мене. Колеги кажуть, що з часом стає легше і відчуття провини притупляється — але коли саме це відбувається? Як ви знайшли свій баланс між кар'єрою і материнством і чи зникло у вас це відчуття провини? Поділіться — дуже хочеться почути живий досвід!