Як я перестала зриватись на дітей і що мені в цьому допомогло
Як я перестала зриватись на дітей і що мені в цьому допомогло
Соромно зізнаватись, але був період, коли я кричала на дітей майже щодня — і потім ненавиділа себе за це. Здавалось, що я погана мати і нічого не можу з собою вдіяти. Переломний момент настав, коли старша донька сказала: "Мамо, ти сьогодні добра" — і я зрозуміла, що це не норма, коли дитина дивується твоєму спокою. Почала розбиратись з причинами — виявилось, що зриви були наслідком хронічної втоми і повної відсутності особистого часу. Допомогло просте правило: щодня хоча б 30 хвилин тільки для себе — книга, ванна, прогулянка без дітей. Також навчилась говорити чоловіку прямо, що мені потрібна допомога, а не чекати, що він сам здогадається. Зараз ситуація кардинально змінилась — діліться, чи стикались із подібним?